15—16 листопада у Києві побував з офіційним візитом славетний гросмейстер — багаторазовий чемпіон світу Анатолій Карпов. Щоправда, відвідав нас росіянин не з приводу шахових справ, а як громадський діяч — посол Доброї волі ЮНІСЕФ і голова Ради опікунів Міжнародної організації «Чорнобиль — Допомога».

Упродовж візиту Анатолій Карпов зустрівся з Президентом України Віктором Ющенком, першою леді Катериною Ющенко, деякими політичними та громадськими лідерами для обговорення проблем, що стосуються ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і йодного дефіциту в Україні. Віктор Ющенко нагородив Карпова за багаторічну активну доброчинну діяльність у цій газузі Орденом «За заслуги» ІІ ступеня.

Незважаючи на насичений графік перебування у Києві, екс-чемпіон світу знайшов час для спілкування з журналістами й провів прес-конференцію в агентстві УНІАН. Анатолій Євгенович одразу попредив присутніх, що не відповідатиме на «шахові питання», бо, мовляв, мета його візиту зовсім інша. Проте не втримався й після невеликої вступної промови все ж згадав про улюблену гру.

Президент — «за»!

— Зараз і Україна, і Росія мають серйозні проблеми через нестримний відтік талантів за кордон, — відзначив Карпов. — Серйозно страждають, зокрема, і шахи. У пошуках кращої долі виїздять і провідні гросмейстери, і юні таланти. Причому на цей крок вони йдуть не лише через фінансові мотиви. Іноді їх «виштовхує» з країни байдужість можновладців, які вперто не хочуть звертати увагу на шахи.

— Як от в Україні! Наша чоловіча та жіноча збірні стали олімпійськими чемпіонами, однак особливих дивідендів від цього не отримали...

— Звичайно, це погано. Переконаний, що українські шахи заслуговують більшої уваги, ніж та, яку мають зараз. До речі, під час спілкування з Віктором Ющенком ми обговорювали цю проблему, й Президент України поставився до неї з розумінням.

— На недавньому турнірі у Кап д’Агді ви грали з двома юними українцями — Сергієм Карякіним та Андрієм Волокитіним. Яке враження вони справили на вас?

— Ці хлопці дуже талановиті й перспективні. Проте мають досить помітні вади через «комп’ютерну підготовку» — поки що грають вони дещо поверхово, без стратегічної глибини.

Школа Карпова — у Києві

— У багатьох країнах світу вже багато років працюють шахові школи та академії Анатолія Карпова. Проте в Україні ще немає жодної...

— Сподіваюся, перша така незабаром з’явиться. Під час нинішнього візиту до Києва я побував у одній із шкіл для дітей-інвалідів й подарував учням дошки й комплекти фігур. В свою чергу, керівники закладу висловили бажання долучитися до Всесвітньої програми навчання шахам, яку я активно запроваджую. Ця програма має три напрямки: викладання шахів у спеціалізованих школах для талановитих дітей, уроки шахів у звичайних загальноосвітніх школах та навчання людей з обмеженими фізичними можливостями.

Відзначу, що першу свою школу я відкрив ще 1987 року в Москві, за сприяння спортивного товариства ЦСКА. Перша моя закордонна академія почала працювати у німецькому Баден-Бадені. До речі, у Німеччині вже незабаром відкриється ще одинтакий заклад — у Хоккенхаймі, відомому центрі Формули-1.

— Свого часу було чимало розмов про ваші сеанси одночасної гри у в’язницях...

— Це також один з важливих напрямів моєї соціальної роботи. Крім того, ось уже п’ять років ми проводим чемпіонати Росії серед в’язнів та охоронців пеніціарних закладів. Ці змагання контролюються на міністерському рівні.

«Добре, що Крамник переміг»

— Як ви оцінюєте нинішню ситуацію у шаховому світі?

— Однозначно відповісти на це запитання важко. Наприкінці минулого сторіччя шахи опинилися в круговерті скандалів, що негативно вплинуло на їхній імідж та фінансовий стан. Нині ситуація дещо стабілізувалася, проте деякі персони вперто тягнуть мудру гру «на дно». Достатньо подивитися, як працювали деякі члені апеляційного комітету недавнього матчу між Володимиром Крамником і Веселіном Топаловим. Тому я дуже радий, що у цьому поєдинку переміг росіянин. Крамник серйозно ставиться не лише до розіграшу світової корони, а й до шахів у цілому. Якби ж корону здобув Топалов, то розгорівся б грандіозний скандал, почалися б нескінченні апеляційні суди... Криза була б неминуча.

— Нещодавно Віктор Корчной заявив, буцімто під час матчу з вами далекого 1979 року у Багіо, ваш лікар-психолог Володимир Зухар, скоріше за все, його не гіпнотизував...

— Цілком слушна думка. Добре, що Віктор Львович хоч і з запізненням, та прийшов до неї. Я вже давно говорив, що якби парапсихологи могли системно впливати на дії чи рішення іншої людини, то вже давно б ці здібності раз-по-раз використовувалися, передусім, у політиці. Або ж в ігрових видах спорту, наприклад, для того, щоб впливати на воротарів футбольних чи хокейних команд... Крім того, Зухар насправді — не парапсихолог, а звичайний психолог, який працював у космічній галузі — займався проблемами сну на орбіті. Чесно кажучи, під час того матчу його роль була несуттєвою. Кілька ночей він працював зі мною, а потім сказав: «У вас дуже сильна психіка. Мені легше навчити вас самогіпнозу, ніж загіпнотизувати».

До речі, на початку відповіді я не дарма підкреслив: «впливати системно». Бо є думка, що в ключовий момент, у невеликий проміжок часу, парапсихолог може вивести шахіста з рівноваги. Доказів у мене немає, але... Пригадую вирішальну, 24-ту партію пам’ятного матчу проти Гаррі Каспарова, яку ми грали за рахунку 12:11 на користь мого суперника. Я мав усі шанси врятувати поєдинок: здобув виграну позицію, на моєму годиннику залишалося 40 хвилин проти 10 у Каспарова... Впевнений — аби партія йшла нормально, то я переміг би. Однак якоїсь миті я «відключився», зробив абсолютно нелогічний помилковий хід — і все пішло шкереберть...