Досьє
Літинська Марта Іванівна (уроджена Шуль) народилася у Львові 25 березня 1949 року. Міжнародний гросмейстер, заслужений майстер спорту, заслужений працівник фізичної культури і спорту України. У змаганнях претенденток на звання чемпіонки світу: учасниця двох півфінальних матчів (1974, 1980), а також бронзова призерка двох турнірів (1986, 1987). Чемпіонка світу серед ветеранок (2002). Чемпіонка СРСР (1971). Командний залік: срібна призерка Всесвітніх шахових олімпіад у складі збірних СРСР (1988) і України (1992), чемпіонка 1-ї Олімпіади ІКЧФ у складі збірної СРСР (1979-1983), чемпіонка Європи в складі збірної України (1992).

Другий «український прорив»

Її прізвище вперше гучно пролунало в шаховому світі 1967 року. Ніхто тоді не чекав, що чемпіонкою України стане юна львів’янка, котрій не минуло ще й 18 років. Ця вродлива кароока шатенка виділялася на турнірі не лише зовнішньою красою, а й самобутнім ігровим почерком — атакуючим стилем, спортивним завзяттям. ЇЇ мова, щедро пересипана галицизмами, нагадувала рядки творів Стефаника чи Федьковича.

«І за вдачею Мартуся — типова галичанка, — всміхаючись, розповідав її тренер Віктор Карт. — Така вперта, наполеглива, гонорова, завжди своє доведе, хоч би там що. Для шахів оце найцінніше: ніколи ні перед ким не поступиться».

Водночас з іншими іменитими вихованцями тодішньої львівської шахової школи Віктора Карта (якого нині вважають живою легендою), як-от Олег Романишин, Олександр Бєлявський і Адріан Михальчишин Марта незабаром з успіхом вийшла на світову арену, ставши авторкою другого «українського прориву» серед шахісток. Першою, як відомо, була феноменальна Людмила Руденко, родом з Лубен на Полтавщині, котра поки що єдина серед українських розумниць була чемпіонкою світу (1950-1953 рр.). Але вона мешкала тоді в Ленінграді, за команду якого виступала на всесоюзних змаганнях. А львів’янка Марта Літинська стала першою серед наших шахісток, які здобували на них золоті та інші медалі, представляючи Україну! А 1973 року з успіхом дебютувала в міжзональному турнірі — відбірному змаганні до першості світу.

Таємниця прізвища

До речі, пам’ятаю: як отоді, так і згодом дехто з шахістів, і не лише шахістів, дозволяв собі висловлювати сумніви щодо «українськості» прізвища її батька. Мовляв, Шуль — щось буцімто німецьке... Я бачив її батька Івана — щирий українець. Другу свою дочку назвав Оксаною. А що ж сама Марта? Звісна річ, її, українку з великої літери, часом дратували запитання на цю тему. Та проблему вирішила просто. На Спартакіаді народів СРСР 1975 року в Ризі виступала за збірну України (котра там вперше стала срібним призером) під іншим прізвищем. Львівський інженер Володимир Літинський напередодні цих змагань назвав її своєю дружиною. Цей хлопець у вишиванці, з вусами козака, теж приїхав отоді до Риги і міг на власні очі переконатися, як поважають його обраницю в шаховій еліті. А за рік у них знайшлася дочка Оксана.

Що ж до батькового прізвища, то нещодавно в унікальній чотиритомній монографії Бориса Грінченка «Словарь української мови» (Київ, 1909 р.), яка, до речі, відзначає цього року свій 100-літній ювілей, виявив, що слово «Шуль» має двоє значень. Перше — рід гри: кидають («шуляють») палицю так, аби вона одним своїм кінцем підсунулася під іншу палицю, що лежить на землі. Друге значення — плюс. Є ще кілька варіантів.

Приміром, «шульговина» — це поліно, яке використовують при зв’язуванні плотів або на паливо. Або ще: «шулькати» — кидатися згори (звідси вислів «шуль у воду»). Є ще версія — «шульга». А найцікавіше зараз: чи не звідти походить київська Шулявка?

І також — успішно!

Хоча найвищі особисті спортивні досягнення української суперзірки припадають на 70-80-і роки минулого століття, слід відзначити її визначний внесок в успіхи на міжнародних командних чемпіонатах шахісток новонародженої національної збірної України відразу після здобуття Незалежності. Особливо — 1992 року. Що й казати: на Всесвітній шаховій Олімпіаді в філіппінській Манілі вони стали відразу ж срібними призерками, а на командному чемпіонаті Європи в угорському Дебречині — переможницями.

Та потім сталися відступи. І Марта Іванівна різко виступила в нашій пресі з конкретними вимогами до шахових керівників, які залишили наші команди напризволяще. Ці проблеми було з часом частково вирішено, тож у 2000-х роках українські гросмейстери зробили ще кілька видатних «проривів» на світовій арені. А Літинська стала грати в чемпіонатах світу серед шахових ветеранок. І також — успішно.

Вітаємо Марту Іванівну з 60-м днем народження. З роси і води вам!