мс Юхим Лазарєв «Спортивна газета»Про підсумки супертуніру «Корус» у Вейк-ан-Зеє та розподіл «посад» у еліті.
ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА
Перед торішнім матчем з Топаловим росіянин Крамник вважався офіційним «класичним чемпіоном світу» (або — чемпіоном світу за «класичною версією»). В усіх інших головних номінаціях лідирував болгарський гросмейстер. Головне — він був легітимним чемпіоном світу за версією ФІДЕ, завдяки чому й брав участь в отому «об’єднавчому» двобої. Але, крім того, на той час Топалов не лише вже понад рік очолював рейтинг-лист ФІДЕ після того, як з активних гравців перейшов у гурт «неактивних» Гаррі Каспаров з феноменальним «Ело» 2812. Топалов зумів і цей показник перевершити на один пункт! Та ще й, ясна річ, здобувши «Оскар-2005», став і фактично найсильнішим серед діючих гравців.
Але після поразки в матчі з Крамником і провалу в листопадовому «турнірі чотирьох» у Голландії болгарин до початку цього року зберіг лише «активний» найвищий рейтинг, хоч і зменшений до 2783. Щонайвищий «Ело» (2812) повернувся до Каспарова, корона опинилася у Крамника, тож з титулами та цифрами все стало ясно, залишилося питання: хто ж у турнірній практиці краще грає. На нього і мав відповісти турнір у Вейк-ан-Зеє.
ТРИ СТАДІЇ — ТРОЄ ПЕРЕМОЖЦІВ
У «дебюті» змагання найкраще заявив про себе Раджабов — 4,5 очка з п’яти. У турнірному «міттельшпілі» ініціативу перехопив Топалов — 7,5 з десяти, випереджаючи Раджабова на ціле очко, а Крамника, Ананда, Ароняна та Свідлера — на півтора. «Ендшпіль» екс-чемпіон світу ледь не провалив (поразка від Свідлера, нічиї з Крамником і Раджабовим). Найпотужніше фінішував Аронян (2,5 з трьох). І в підсумку — троє переможців.
А ГОЛОВНИЙ ПРИЗ?
У подібних ситуаціях організатори турнірів передбачають: призи розділити порівну — це завжди, а крім того, визначають ще й головного переможця, вручивши йому якусь окрему нагороду — Кубок абощо. Для цього використовують різні варіанти додаткових показників. У Вейк-ан-Зеє вирішили не виділяти окремого тріумфатора, але одну почесну нагороду все ж підготували.
Кого ж з трьох нею ощасливити? Вирішили: поки що вручити Ароняну, для інших двох виготовити точнісінько такі ж і подарувати їх трохи пізніше. Чому саме Аронян? Слід гадати врахували те, що в міні-турнірі трьох переможців він зіграв найкраще: над Раджабовим — перемога, з Крамником — нічия. За подібним принципом ми розмістили учасників, у яких виявилося однакова кількість очок, у нашій підсумковій таблиці.
СЕРЕД ЛІДЕРІВ — ПОПОВНЕННЯ
Отже, знову виникає питання — хто ж лідер? Вейк-ан-Зеє-2007 відповіді, як бачимо, не дав.
Топалов, щоправда, залишається на чолі діючого рейтинг-листа, навіть додавши 7 пунктів (неофіційно). Але ще більше додали Аронян і Раджабов (десь по 16), та й не менше Крамник.
Особливо вражає 20-річний азербайджанець. Можна згадати, що на початку минулої осені він підписав з Топаловим — тоді ще чемпіоном ФІДЕ — контракт на матч за світову корону, який мав відбутися в Баку в квітні цього року. Для цього Азербайджан виділив призовий фонд у розмірі $1,5 млн. з яких дві третини мав отримати Топалов.
Багато хто тоді дивувався: яке моральне право має вести боротьбу за трон не дуже ще знаний бакинець, який у «топ-100» був лише одинадцятий. Та проект отой, як відомо, зірвав Крамник, віднявши в Топалова корону. Тепер у Раджабова з’явився козир — він фактично на рівних зіграв з обома шаховими королями! Його матч за корону — колись попереду.
ЧОМУ В РЕЙТИНГАХ — «ЛЯПИ»?
До речі, в кількох ЗМІ, що висвітлювали турнір (передусім — на сайті «ChessPro»), в таблицях результатів прізвища чомусь не всіх учасників супроводжували їхні найсвіжіші рейтинги згідно з «топ-100» ФІДЕ на 1 січня цього року. Чому — хтозна. Топалову, скажімо, залишили його торішній суперпоказник 2813, хоча новий у нього вже менший аж на 30 пунктів. Для читачів, як-то кажуть, дрібниця, проте неприємна. З повагою до них передруковуємо підсумкову таблицю з уточненими рейтингами.
У КАРЯКІНА — УСПІХ!
Навіть гра з цифрами свідчить, що цей турнір був успішним для юного Сергія Карякіна. Щоправда, торік у Вейк-ан-Зеє він виступив ще краще, набравши на 0,5 очка більше й розділивши 5—6 місця. Та все ж у цілому 17-річний українець і тут свій високий клас підтвердив, підвищивши свій рейтинг десь на вісім пунктів і відтак наблизившись до супереліти. Інший олімпійський чемпіон-2004 у складі збірної України Руслан Пономарьов залишився майже «при своїх».
РУКИ В БОКИ — ХОДИ ФЕРЗЕМ!
Останнім часом не вщухають розмови про те, буцімто гіганти шахів проявляють у грі нечесність — користуються підказками тощо. Варто згадати хоча б отой «туалетний скандал» під час торішнього матчу за світову корону в Елісті, коли команда Топалова звинувачувала Крамника в отримуванні під час партії протиправної комп’ютерної інформації.
А у Вейк-ан-Зеє під ударом опинився сам Топалов! Німецька газета «Зюддойче Цайтунг», посилаючись на інформацію голландців з турніру, стверджувала. ніби його менеджер Сільвіо Данаїлов з допомогою жестикуляції систематично щось радив своєму підопічному, коли той міркував над черговим ходом... Є свіжа новина: Данаїлов подає на цю газету судовий позов.
Варто повідомити тих, хто «не в курсі справи»: різноманітні спроби підказок у шахових змаганнях, часом і кумедні, практикуються з незапам’ятних часів, так само, як і малоефективні спроби перетнути їм шлях. Прикладів можна навести безліч. Але це — окрема тема. Поки що згадую свій дебют у всесоюзних змаганнях — виступ за збірну України в чемпіонаті СРСР серед юнаків 1950 року в Москві (де ми, до речі, стали срібними призерами). Серед учасників отам були майбутні чемпіони світу — Таль, Спасський...
Як тільки не сигналізували наставники команд своїм гравцям! Тренер оце чухає, скажімо, потилицю — отже, роби хід пішаком, за правим вухом — конем, за лівим — слоном, якщо схрещує пальці рук — ходи турою, а коли руки в боки — ясна річ, ходи ферзем! Певна річ, є безліч інших варіантів...
Наш наставник — легендарний Юрій Сахаров — казав нам, що це ще прадавня традиція, коли в кав’ярнях грали на гроші. Інша річ — доречна чи ні та підказка, чи збагне її суть гравець, чи згодиться з нею. Адже лише він вирішує, чим і куди ходити на шахівниці.
І хоча більшою повагою користується й не менш давня традиція — грати без підказок, як бачимо, триває й протилежна. Та хтозна — може щодо Топалова підозри були необґрунтовані?..
ТІЛЬКИ ВПЕРЕД!
Тим часом у турнірі «В» чудово виступив ще один олімпійський чемпіон-2004 у складі збірної України — Павло Ельянов. На очко випередивши найближчих переслідувачів, він здобув перший приз. Згадаймо: в «топ-100» на 01.01.2006 його рейтинг 2655 був 48-й, а за рік, зрісши на 20 пунктів, уже піднявся на 32-у позицію. І в українській «табелі про ранги» 23-річний харків’янин уже четвертий — слідом за Іванчуком, Пономарьовим і Карякіним, аж на 30 пунктів випереджаючи Волокитіна, котрий замикає чільну п’ятірку.
Ельянов гратиме у Вейк-ан-Зеє-2008 вже в турнірі «А». Чекаймо від нього нових кроків уперед!