Етапи Незалежності

Шахова Федерація України народилася (як і інші спортивні в СРСР), 1958 року на базі громадської шахово-шашкової секції при державній Всеукраїнській раді фізичної культури (перейменованої пізніше в Комітет фізкультури та спорту УРСР).

Відтак, як і доти, ФШУ виконувала функції громадського органу при цьому керівному державному органі та входила до структури Федерації шахів СРСР. А з розвалом СРСР ФШУ (як і федерації інших союзних республік) автоматично отримала національну незалежність, підкорюючись лише Всеукраїнському спорткомітету.

А втім, ще восени 1991 року, коли Україна проголосила свою суверенність, ФШУ негайно ж почала ставити вже питання про її вступ у ФІДЕ.

Коли ж СРСР остаточно наказав довго жити, на початку 1992 року черговий з’їзд ФШУ проголосив її самостійність і ухвалив рішення: відтак офіційно звернутися до ФІДЕ з пропозицією стати її повноправним членом.

Активно сприяли цій видатній події в літописі українських шахів тодішній президент ФШУ Іван Сергійович Бик (професор, заслужений діяч фізкультури і спорту України), а також — навіть і щойно обраний перший Президент нашої незалежної держави Леонід Макарович Кравчук (між іншим, давній симпатик «гри мудрих»!).

Тоді вийти з когорти ще всесоюзного спорту (вже в рамках створеного замість СРСР Союзу незалежних держав — СНД) було ще не так просто. У Москві тривала інтенсивна підготовка до участі влітку 1992 року в літніх Олімпійських іграх у Барселоні так званої «збірної СНД», до якої було включено і спортсменів України. Тут мова про незалежність національних олімпійських комітетів від всесоюзного поки що лише йшла. Також тоді Москва докладала всіх зусиль, аби до спортивної структури СНД входила, зокрема, також і ФШУ.

Діалог з Михайлом Ботвинником

Відтак з Москви до Києва зателефонував особисто президенту ФШУ (як він тоді розповідав автору цих рядків) сам Михайло Ботвинник!

Шостий в історії шахів і перший радянський чемпіон світу, котрий п’ять разів здобував це звання та володів ним (у період 1948-1963 років), і надалі він користувався величезним авторитетом не лише в шаховому світі. Легендарний супергросмейстер наполягав на тому, щоб ФШУ вступила не в ФІДЕ, а в новостворену тоді асоціацію шахових федерацій країн — членів СНД, під офіційною назвою — «Міжнародний шаховий союз». Також Ботвинник повідомляв, що Центральний шаховий клуб у Москві буде здано в оренду, і частина його прибутків спрямовуватиметься на допомогу федераціям — членам отого «Союзу».

Іван Сергійович Бик, подякувавши Ботвинникові, запевнив його, що ФШУ вступить до того «Союзу» лише після того, як вона стане суверенною федерацією в складі ФІДЕ.

І що ж далі?

Спортсмени України: шляхи до суверенності

Наприкінці березня 1992 року ФІДЕ включила ФШУ до своєї структури.

А щодо «Союзу», то до нього не схотіла вступати жодна шахова федерація інших країн — членів СНД (ясна річ, спочатку — за винятком російської), всі вступили в ФІДЕ, і в тому числі також російська...

Складні були стосунки Міжнародного олімпійського комітету з національними. Не одразу вони об’єдналися повністю. На літніх Олімпійських іграх спортсмени колишнього СРСР, у тому числі українські, виступали в складі «збірної СНД», до котрої й зараховували здобуті її представниками нагороди. Лише 1993 року, коли МОК повністю визнав національні олімпійські комітети колишнього СРСР, зокрема й наш вітчизняний, всі українські спортсмени стали виступати під державним блакитно-золотим прапором. Але це буде 1993-го. А попереднього року Гімн суверенної України вже став лунати на п’єдесталах пошани міжнародних змагань з окремих видів спорту, в тому числі — шахових.

І проблем — чимало...

Можна відзначити ще один етап до зміцнення позицій суверенної ФШУ: вона з травня 1993 року почала випускати власну газету «Шахова Україна» в форматі спецвидання популярної тоді «Спортивної газети». На жаль, тяжку кабалу видання цього спецвипуску в ролі редактора довелося тоді тягнути автору цих рядків (знову б не взявся!), враховуючи солідний обсяг виробничих і фінансових проблем. Останні якраз змусили з часом ФШУ припинити це видання. Такі ж пресові проблеми й досі вирішити для ФШУ неможливо: адже фінансові питання весь час її існування залишаються тяжким вантажем для неї й досить у багатьох галузях.

А щорічні солідні членські внески, які ФІДЕ вимагає від усіх шахових федерацій, котрі до неї входять?.. Інакше — геть з турні-рів!

Та це — окрема тема...

Поки ж ФШУ вирішує з напругою основні свої фінансові проблеми, її представники на міжнародній арені продовжують прославляти свою неньку-Україну. Вже 20 років...

Ювілею — слава!

Як повідомив «МУ» перший віце-президент ФШУ — міжнародний майстер Михайло Селезньов, наразі погоджуватимуться організаційні питання щодо проведення на честь цього визначного ювілею шахових змагань на призи «Молоді України», а також залучених спонсорів. Про це буде повідомлено в нашій газеті. Отже, слідкуйте...

Юхим ЛАЗАРЄВ, майстер спорту