Відома річ: багатьом майстрам акторського мистецтва до душі також інші благородні ігри, зокрема — шахи. Згадую, до речі, як іще півстоліття тому в тодішній шаховий клуб «Авангард» на вулиці Леніна (нині — Богдана Хмельницького), 8, що майже поруч із театром імені Лесі України, забігав його популярний актор Олег Борисов (увічнений нині в скульптурі біля Андріївської церкви як блискучий виконавець ролі Голохвастова в класичній комедії Михайла Старицького «За двома зайцями»).

Завдяки аматорам «мудрої гри» багато років є славнозвісний «Штірліц» — Герой Соцпраці В’ячеслав Тихонов. Його перша дружина Нонна Мордюкова розповідала через багато років, що досі згадує, як їй було прикро, коли вона лежала хвора, а її «князь Болконський» у цей час захоплено грав у шахи з приятелем без кінця і краю. Втім, і сама народна артистка ще й як дружила з шахами та шахістами!

Рядки з досьє

Нонна (Ноябрина) Вікторівна МОРДЮКОВА
Народилася 25 листопада 1925 року, станиця Костянтинівська, нині м. Костянтинівка Донецької обл. — російська кіноактриса, народна артистка СРСР (з 1974). У 1950 р. закінчила ВДІК. У кіно знімається з 1948 року. Основні ролі: Уляна Громова («Молодая гвардия», 1949), Стеша («Чужая родня», 1956), Саша Потапова («Простая история», 1960), Доня Трубникова («Председатель», 1965), Федосья Угрюмова («Руское поле», 1972), Мотрона («Трясина», 1978), Марія Василівна («Родня», 1981), «Мама» (1999). Нагороджена орденом «Знак Почета». Сталінська премія (1949).

В гостях у гросмейстера

Нещодавно мені випала нагода прочитати кілька сторінок (у ксерокопіях) з виданих за далеким кордоном «Мемуарів самотньої жінки» досить знаної ще в 50-60-х роках минулого століття пітерської шахістки Дори Анчиполовської. Вона у ті часи дружила з Корчним, Спасським, Талем, Кересом, Полугаєвським та іншими славнозвісними гросмейстерами, сама не без успіху грала в турнірах, а нині — в еміграції.

Зокрема, в свої спогадах розповідає, що приїхавши 1963 року в справах до Риги, зателефонувала Талю. Трубку взяла матір восьмого чемпіона світу і запросила її в гості (сам Михайло тоді грав у шаховому клубі в турнірі). Того ж вечора пітерська шахістка вперше переступила поріг квартири восьмого чемпіона світу на вулиці Горького. У своїх спогадах згадує: «У квартирі було повно народу. Міша, привітавшись зі мною, представив мені жінку, котра стояла поруч: «Знайомтесь». Жінка простягнула мені руку й так само стисло вимовила: «Нонна». Я потиснула руку, не подивившись їй в обличчя. Коли ми сіли за щедро накритий стіл, жінка опинилася поруч зі мною, але я все ще була зайнята розмовою з Михайлом і його родичами. Десь через добрячу годину я повернулася до своєї сусідки ліворуч і відразу впізнала її. Це була відома актриса Нонна Мордюкова…»

Любі друзі

Від себе можу, до речі, додати деякі деталі.

Коли Таль приїздив у Москву для участі в турнірах або в особистих справах десь у першій половині 60-х років, то зупинявся нерідко в квартирі Нонни Мордюкової, де вона мешкала зі своїм тодішнім чоловіком Борисом Андронікашвілі — досить відомим тоді діячем культури. До речі, його батько Іраклій Андронікашвілі, майстерно виступаючи на сцені та телеекрані зі своїми дуже популярними за тих часів усними оповіданнями (під псевдонімом Андроніков), став народним артистом СРСР і лауреатом Ленінської та Державної премій. Ось які були в Мордюкової родичі!

Одну з кімнат у цій її квартирі знімали її близька подруга Лариса Соболевська (Кронберг), досить відома тоді кіноактриса, котра за тих років перебувала в громадському шлюбі з Михайлом Талем... Пригадується зіграна нею співаюча касирша в досі популярному фільмі «Дівчина з гітарою» (1958), з Людмилою Гурченко в головній ролі. А також головна роль у кінокартині «Ніч без милосердя» (1968).

Пам’ятні адреси

Оце дістав нещодавно зі своїх давніх «плюшкінських» архівів зеленого записника з табель-календарем на 1965 рік. Кого там тільки немає! Аж ось відкопав цікавий запис на сторінці «Т».

«Таль Михайло Нехемійович: Рига, вул. Горького, 34/4, тел. 70-059, а далі — Москва, Ленінський проспект, 38, корпус 158, кв. 57, Кронберг, Мордюкова, Андронікашвілі — тел. Г6-21-79»…

Усі ці дані мені тоді повідомив Таль, щоб я міг зателефонувати до нього як у Ригу, так і в Москву. Кронберг — це, мабуть, офіційне прізвище Соболевської. Що ж, інколи доводилося телефонувати з редакції «Молоді України», де я тоді працював, на ці номери, щоб отримати якусь оперативну інформацію для газети…

Чи стане чемпіонкою Лариса?

А тепер про — дальші події, описані в «Мемуарах» Дори Анчиполовської про її знайомство в ризькій квартирі Михайла Таля з Нонною Мордюковою:

«Ми розбалакалися, вона розповідала про Михайла Ульянова, котрий знімався разом з нею в фільмі «Председатель», розповідала про фільм, дуже сміливий, який продовжив цикл її сільських жінок. Ще сказала про свою подургу Ларису Соболевську, що вона, на її думку, має стати чемпіонкою світу. Я заперечила, що Лариса ніколи не стане чемпіонкою світу. — «Що ви проти неї маєте? Адже її тренує Таль!» — «Знаєте, скільки годин щодня потрібно шахістці, щоб вийти на світовий рівень? — спитала я. — Скажи ти, Мішо, скільки часу витрачаєш на шахи при тому, що ти ледачий?» Михайло мене підтримав. Коли прийшов час роз’їжджатися, з’ясувалося, що ми з Нонною та її чоловіком, відомим грузинським письменником, зупинилися в одному готелі. Ми виїхали разом...»

«Була вся в шахах»...

У цікавому інтерв’ю з Мордюковою, яке оприлюднив вісім років тому в газеті «Факти» її московський кореспондент Андрій Ванденко, актриса наприкінці розмови зауважила:

«Згадала, як дружила з покійним Мішею Талем, була вся в шахах, і якось спитала його: «А якщо правильний хід підказати?» Він на мене подивився та й каже: «Ну то й що ж? Першого ходу вистачить на одну тисячну партії, а надалі ж доведеться грати згідно з розумом!..»

Зіграйте з генералом!

В одному з інтерв’ю того ж автора наприкінці минулого століття Нонна Вікторівна принагідно згадала такий факт: їй запропонували поїхати в гості до вельми популярного тоді генерала Олександра Лебедя, щоб зіграти з ним у шахи, пообіцявши за це заплатити їй 400 доларів...

Це було 1996 року, коли перший президент Російської Федерації Борис Єльцин ішов на другий термін, а одним з його найнебезпечніших конкурентів на виборах глави держави вважався саме генерал Лебедь. Адже він здобув неабиякий авторитет у широких колах країни після того, як зумів владно покласти край баталіям між Молдовою та Придністров’ям, а потім у такий же радикальний спосіб припинив перший раунд війни з Чечнею.

Легендарного генерала підтримували тоді певні політичні кола правого напрямку, в тому числі й група, на чолі якої був тодішній шаховий король Гаррі Каспаров. Ясна річ, вони все робили для популяризації претендента на президентську посаду. Можна згадати, до речі, такий епізод, який не раз транслював тоді один з російських телеканалів, що мав вихід і на Україну.

Журналісти в квартирі генерала Лебедя ведуть з ним невимушену розмову на різні теми його особистого життя. Один з гостей, звернувши увагу на шахівницю з фігурами, робить здивований вигляд і запитує: хіба вам до вподоби, генерале, ця гра? Кандидат у президенти підводиться зі стільця, піднімає вгору вказівний палець і урочисто проголошує: «Сам Гаррі Кімович Каспаров зі мною спілкується!»

«Я в це не граю!»

Не знаю, чи бачила цей телесюжет Нонна Вікторівна, коли їй повідомила одна знайома, що Лебедь хоче зіграти з нею партію в шахи. То як же відреагувала на це запрошення славетна актриса? На запитання журналіста, невже сам Лебедь готовий був заплатити їй за це 400 доларів, Мордюкова відповіла досить темпераментно:

— Ні, платив би не він, а ті, хто висуває його в президенти. Мені частенько телефонують незнайомі люди та пропонують за гроші когось підтримати. Я до цього спокійно ставлюся, але щоб за Лебедя гроші брати! Після чеченського вчинку Олександр Іванович для мене — унікум! Нехай він тепер що завгодно робить — хоч тілогрійки шиє, хоч без діла на балконі сидить — він герой! Людина впродовж трьох годин зупинила найкровопролитнішу війну! Скільки тисяч хлопчиків ходять живими замість того, щоб загинути в горах Кавказу! Спасибі Лебедю!!!

Нонна Вікторівна на наступне запитання, чи все ж зустрілася вона з Лебедем і зіграла з ним у шахи, відповіла не менш експресивно:

— Боронь Боже! Ледь я дізналася, що якийсь дядько заплатить чотириста рублів, тобто доларів, сказала: «До Лебедя — за гроші?! Ні, товариші! Я в це не граю!» Мені стали розтлумачувати про виборчу кампанію, мовляв, Лебедь ані про що ні слухом, ані духом, але я й слухати не схотіла...

Можна згадати, що президентом Росії тоді вдруге став Єльцин, а знаного генерала обрали губернатором Красноярського краю, де він незабаром загинув під час авіакатастрофи... Та то вже не наша тема.

Отакі скромні уривчасті дані про інтерес до шахів легендарної кіноакторки, яка народилася в Україні... Може, знайдеться ще якась цікава інформація?