Тоді, якщо пригадуєте, Новорічні програми перетворювались на справжнє шоу за участю у музичних паузах зірок естради. Моєму захопленню не було меж. І ось почався запис передачі. Це було 27 грудня, а в ефір вона мала вийти 30-го, напередодні Нового року. Нашій команді телеглядачів, питання яких найбільше сподобались організаторам, протистояла шістка найсильніших гравців – легендарні і непереможні Сергій Ільїн, Нуралі Латипов, Микита Шангін, Віктор Сіднєв, Володимир Сєдін та капітан Олександр Бялко. Дивовижні гравці, які знають майже все. Але той вечір був явно не їхнім. І хоч як старався ведучий Володимир Ворошилов їм допомогти, відповіді знавців були далекі від істини.

І ось за рахунку 3:0 на нашу користь стрілка вовчка зупинилась на моєму запитанні. Оператор взяв мене крупним планом, а Володимир Ворошилов промовив: «Вопрос Дмитрия Нагорного из Києва» - і мені дали мікрофон. Трошки хвилюючись я сказав: «Дорогі знавці, в теорії шахових дебютів є багато різних початків. Наприклад італійську та іспанську партію названо так тому, що їх придумали італієць та іспанець. Ряд дебютних варіантів названі місцем, де вони були вперше застосовані: схевенингенський, московський, ленінградський варіанти. Багато початків названо іменем засновника. Серед інших: захист Німцовича, Рагозіна, Тарраша. А звідки походить назва – варіант дракона в сіціліанському захисті?». Це було моє запитання гравцям.

На жаль, та передача в ефір так і не вийшла. Справа в тім, що сама гра завершилась повним фіаско команди клубу – 0:6. Представник відділу пропаганди ЦК КПРС, який був на передачі, повідомив про це на Політбюро, і казали, що сам тодішній генсек Костянтин Черненко розпорядився «не псувати Новорічного настрою радянським людям». Адже тоді ця передача була найбільш рейтинговою і найпопулярнішою у Радянському Союзі, а за знавців вболівали десятки мільйонів людей. Наступного дня було терміново записано зовсім іншу гру з іншими запитаннями та іншими телеглядачами. Там була «інтрига». Пам’ятаєте, за рахунку 5:5 Олександр Бялко на останніх секундах хвилини добув вогонь з каменю та мотузки. Сценарій був блискучий, «телеглядачами» були працівники «Останкіно». Ну, а перед нами вибачились за те, що передача в ефір не вийде, а моральною компенсацією були два квитки в круїз по Середземному морю.

Подивившись запис нової передачі, я повернувся додому. Але назавжди запам’ятав, як знавці обговорювали моє запитання. Бялко першим сказав: «Думайте, может был такой гроссмейстер?». Седін: «Дракон?» Бялко: «Ну, может Драконов». Сіднєв: «Кажется, был Самогонов или Макогонов». Латипов: «Ребята, а с драконами это не связано?» Сіднєв: «Точно!» Ільїн: «Стоп, Фишер со Спасским играли в Исландии». Латипов: «А там нет драконов?» Седін: «Да они давно вымерли, как мамонты и динозавры. Там гейзеры только» Шангін: «Это связано с Филиппинами, точно!». Бялко: «А при чем тут Филиппины?» Шангін: «Ну, там играли Карпов с Корчным». Ільїн: «В Маниле?» Шангін: «Нет, в Багио». Латипов: «Может там остались драконы?». Бялко подивився на нього як на божевільного. Шангін: «Все, ребята, я точно понял. Этот вариант впервые применил Корчной, после того, как удрал из Союза. Вот и назвали его драконом». Ільїн: «Да нет. Такое название было еще до рождения Корчного, а его, дессидента, после побега называли просто – претендент, без фамилии». Ребята, а вот этот, как его, молодой, ну Вайнштейн раньше был с Баку, тут не при чем?» Шангин: «Каспаров?» Ильин: «Да, да!». «А как он может быть связан? Да и вообще-то, он по маме Каспарян. Это ему Михаил Ботвинник порекомендовал так». А, может, Таль имел кличку «Дракон», запитав Латипов? Или Алёхин? У відповідь тиша. Прозвучав гонг і Седін запропонував: «Ну что, отвечаем?» Бялко: «Но у нас же нет нормальной версии» і запропонував взяти додаткову хвилину – всі погодились. Ворошилов: «Прошу вас, один раз в игре вы имеете такое право». Ільїн: «А какие животные есть в шахматах?» Бялко: «Слон и конь». Ільїн: «А ладья и ферзь, что?» Бялко: «Это не животные. Ладья, это тура, а ферзь – королева». Сіднєв: «А с Кубой это не связано?» Бялко: «А при чем тут остров Свободы?» - Сіднєв: «Ну оттуда Капабланка». Шангін: «Точно. Его звали Хосе-Рауль, а это по испански, наверное дракон. Все, я отвечаю». Сіднєв звертається до Ільїна – «Серега, ты ж играешь в шашки». «А при чем здесь шашки», дивується Ільїн. Бялко: «Еще версии». Але більше версій у них не було. Поруч зі мною стояв співак Боярський і тихо запитав чи це пов’язано з живим драконом? Я відповів, що частково. Михайло стенув плечима. Час обговорювання завершився, і знавці вирішили скористатися допомогою клубу. Оксана Петрунько наполягла, що цей варіант вперше було застосовано в рік дракона. Сміливість озвучити цю версію взяв на себе капітан. «Відповідь прийнята» промовив ведучій і надав мені слово. Я пояснив, що положення чорних пішаків в цьому варіанті нагадує вигнуту спину живого дракона, звідти й пішла назва. В залі залунали оплески та сміх одночасно. Особливо сміялась Алла Пугачова. Рахунок став 0:4 і ведучій поставив музичну паузу.

З-за лаштунків з’явилась чарівна Надія Чепрага і повела мене танцювати. А потім ще й примусила підспівувати їй. Пригадуєте, була така пісня «Кружат водовороты». Чудові були спогади! Прикро, що цього не бачили десятки мільйонів телеглядачів, думав тоді, але вже 30 грудня моя кохана дівчина запросила мене до себе додому, щоб познайомити зі своїми батьками. Саме й привід був, день народження її матері, тепер моєї тещі. В компанії їх друзів я не осоромився. Перемагав присутніх у карти і шашки. А в шахи, даючи фору грав не дивлячись на дошку. Ну, а потім всі почали дивитись телевізор. Саме починалась гра в клубі «Що? Де? Коли?» для всіх, наче у прямому ефірі. Ну тут я і видав. Зігравши по Станіславському з паузами, трохи «думаючи» дав відповіді на одинадцять відомих мені запитань. Усі гості наче оніміли і були шоковані, а моя дівчина гордо видала: «Ну що я вам казала, що мій Дмитро – геній!». Ніколи в житі я себе не відчував таким знаменитим. У тиші, що запала, у мене (а вже чарок 5 випили) несподівано вирвалось: «Дорогі мамо і тато моєї коханої! Я прошу руки вашої доньки і хочу, щоб ви прийняли мій скромний Новорічний дарунок – путівки в круїз!». У майбутньої тещі сльози радощів з очей, каже: «Синок, ми все життя мріяли про такого зятя, а батько з гордістю подивився на своїх друзів і розцілував мене. Знали б вони, що знавці допомогли мені стати героєм вечора».

Що наше життя – гра!

P.S. Колись один з найзеленіших проспектів красеня Києва – Ворошилова, вирішили перейменувати й оголосили конкурс на найкращу назву. Я запропонував назвати його проспектом … Ворошилова, але не на честь маршала Климентія Єфремовича, а Володимира Яковича, котрий вигадав дивовижну гру «Що? Де? Коли?» А на зекономлені виділені кошти побудувати поруч з рестораном «Червона Рута» Палац інтелектуальних ігор, де б грали від «Що? Де? Коли?» і турнірів картярів до шахових супертурнірів. Один з архітекторів зробив унікальний проект п’ятиповерхового дива. Цікаво й те, що вся споруда обійшлась б набагато дешевше ніж лише зміна документації і вивісок на новий Лісний проспект, як врешті його назвали. А шкода. Зараз українська передача зникла з ефіру, бо знавцям немає де зібратися. Та пародія на легендарну телегру, яка є зараз – звісно нічого спільного з тією великою програмою немає. А ще в нашій столиці немає міського шахового клубу. Неймовірно! До речі, гарне запитання для іншої популярної телепередачі – «Перший мільйон». В якому з перелічених міст України немає шахового клубу? А – Бердичів, В – Кривий Ріг, С – Київ, D – Жмеринка. Цікаво, якщо б у цю гру грав Олександр Попов, якби він відповів? Хоча, навіщо йому перший мільйон...