На початку листопада у Миколаєвi пройшов чемпiонат України серед жiнок.

Золоту медаль здобула там львiв'янка Аня Музичук (на фото), перемога якої була зовсiм не випадковою, бо як iнакше пояснити результат - 8,5 очка з 9-ти можливих! Музичук впевнено захопила лiдерськi позицiї на стартi, потiм в 5-му турi зробила нiчию з Ольгою Александровою: Хто б тодi мiг подумати, що це буде її єдина втрата!

Втiм дивує не тiльки високий результат, а ще й вiк спортсменки - 13 рокiв! Хоча iсторiя українських шахiв вже знає випадок, коли нацiональний чемпiонат вигравала юнiорка. У 2000 роцi перемогу святкувала Катя Рогонян. Проте Катi тодi було 16, а Анi зараз лише 13 минає.

Приємно, що стартували у змаганняi не лише юнi зiрочки, а й уславленi гросмейстери - такi як Лариса Мучник i Лiдiя Семенова. Киянка, схоже, згадала свої кращi часи й посiла друге мiсце. А от у Мучник не склалося. Вона програла на стартi Рогонян, потiм впевнено пройшла середину турнiру, закрiпилася на перших дошках та чи втома, чи вiдсутнiсть практики далися взнаки. У пiдсумку - 12 мiсце.

Бронзову нагороду здобула Людмила Асланян з Днiпропетровська. Її результат вiдверто дивує на фонi виступу, скажiмо, рейтинг-фаворитки турниру Александрової, яка подiлила 6-13 мiсця й за додатковим показником стала 7-ю. Проте хоча <гросси> й показали не найкращi результати та до першої десятки пробились усi.

Приємно, що не обiйшлося у Миколаєвi без виконання норм. Так, Вiта Чулiвська завоювала бал мiжнародного майстра. Вона, до речi, класно починала - <позносила> трьох харкiв'янок - Костюк, Гуцко та Дворецьку. Однак не втримала до кiнця своїх харкiвсько-кiллерських тенденцiй - зробила нiчию з Долухановою та програла Ушенiнiй в заключному турi.

Сподобалась органiзацiя змагання. Хоча б той факт, що в турнiрному залi було тепло i не доводилося сидiти у куртках. I мiсце проведення було гарне. Миколаївський клуб знаходиться на набережнiй рiчки, в клубi ще й ремонт зробили спецiально <пiд змагання>. Органiзатори подбали й про те, щоб була мiнеральна вода, а одного разу дали навiть йогурти для пiдтримки сил учасникiв пiд час напружених поєдинкiв. Були негаразди хiба що з друкуванням текстiв, яке робили на матричному принтерi в кабiнетi поряд з iгровим залом. Iнколи так по мозку стукало!..

А тепер про закриття турнiру. Хто знає, чи федерацiя ще видiлить колись такi кошти на жiночi шахи - 10 тисяч гривень призовий фонд, 4 тисячi - за перше мiсце... Плюс до цього чемпiонцi пообiцяли оплатити виступ на чемпiонатi Європи.

Подбали органiзатори й про додатковi речовi призи, яких було чимало. Нiхто з учасниць без подарунка додому не поїхав. Навiть Олег Музичук, батько Анi, який не був присутнiм на церемонiї, отримав кубок. Чи можливо на нагородженнi щось на радощах сплутали, й кубок, який вочевидь мала отримати Семенова, пiшов до сiмейної скарбницi Музичукiв? Рiч у тiм, що перед закриттям органiзатори, схоже, не продумали наперед, кому який кубок вручати i вже, що називається, на ходу визначали, кому й за якi заслуги вiн має дiстатись. Менi здається прикро вийшло, що навiть не згадали про Романа Козела, який останнiм часом тренує Аню i Марiйку Музичук.

На завершення хочу сказати наступне: приємно, що не було жодного конфлiкту - принаймнi, за шахiвницею. Iнколи, щоправда, викликав пiдозру результат жеребкування, та перевiрка показувала, що все чесно - просто програма далеко не досконала. Було б добре, аби чемпiонат завжди проходив як мiнiмум з такими умовами, i щоб на нього збирався максимально сильний склад.