Інформація ФШУ

Фінал чемпіонату України з шахів 2012 року серед чоловіків відбудеться в м. Києві з 20 липня (день приїзду) по 1 серпня 2012 р. за коловою системою серед 12 учасників.

До участі у фіналі запрошуються:

— шахісти, які мають рейтинг ФІДЕ вище 2700 на 01.01.2012 р.: В. Іванчук, Р. Пономарьов, О. Моїсеєнко;

— троє українських шахістів, які матимуть найвищі рейтинги ФІДЕ (окрім вищезгаданих) на 01.03.2012 р.;

— один шахіст — за номінацією Президента ФШУ;

— шахісти, які займуть перші п’ять місць у півфіналі чемпіонату України 2012 р.

Фінал чемпіонату України з шахів 2012 року серед жінок відбудеться в Харкові з 24 вересня (день приїзду) по 3 жовтня 2012 р. за коловою системою серед 10 учасниць у 9 турів.

До участі у фіналі запрошуються:

— шестеро українських шахісток, які матимуть найвищі рейтинги ФІДЕ на 01.03.2012 р.;

— одна шахістка — за номінацією Президента ФШУ;

— шахістки, які займуть перші три місця у півфіналі чемпіонату України 2012 р.

Український козак!

У трьох попередніх «Куточках» (під однією назвою — «Ювілей «Українського фіналу») мова йшла про завершальний матч чемпіо-нату світу між українськими гросмейстерами Василем Іванчуком і Русланом Пономарьовим, котрий проходив у Москві з 16 по 23 січня 2002 року. Тепер — про деякі вагомі подробиці, пов’язані з ювілейною датою цієї найяскравішої події в літописі шахової України, коли її талановиті сини стали чемпіоном і віце-чемпіоном світу.

Одразу після матчу — злива публікацій у мас-медіа з аналізом і оцінками його результату. Зокрема, відзначалося, що Іванчук лише на передматчевій прес-конференції несподівано з подивом дізнався про те, яка чималенька команда допомагала до матчу та допомагатиме під час матчу його суперникові готуватися до боротьби за світову корону: не лише його постійний тренер — 55-річний луганчанин Геннадій Кузьмин, а й висококласні болгарські «легіонери» — один з найсильніших гросмейстерів світу Веселін Топалов і його менеджер Сільвіо Данаїлов. Це, вважалося, своєрідно вплинуло на настрій Іванчука: він обрав у першій партії чорними дебют, який не дуже часто застосовував — «французький захист». А якраз ще один помічник Пономарьова, 12-річний міжнародний майстер Сергій Карякін (вихованець тієї ж шахової школи Краматорська), як він через багато років зізнався, отримав від нього під час передматчевого тренувального збору завдання — нести відповідальність, зокрема, за підготовку гри якраз у «французькому захисті». Розробки юного шахіста в цьому дебюті й застосував Пономарьов у першій партії матчу з Іванчуком, який до них не був готовий, тож і припустився незабаром фатальної помилки та програв. Такий початок матчу також вплинув на його подальший перебіг… Сам Іванчук у своєму післяматчевому інтерв’ю часопису «64» відзначив, що Пономарьову пощастило під час підготовки користуватися допомогою класних помічників, а він особисто потреби в такій команді не відчував: «Як на мене, — зазначив Василь, — це була така собі слабкість, котра позитивно проявляється лише до певного моменту, а надалі може піти вже на шкоду».

У цьому ж інтерв’ю було таке запитання: «Ви — представник західної України, Руслан Пономарьов — східної. Чи відрізняються ці «полови-ни» в плані шахів?». Іванчук відповів: «Здавна повелося, що на західну Україну більший культурний вплив справляла Польща, а на східну — Росія. Але на шахах це майже не позначалося».

Одним із підтверджень цієї думки є постійна патріотична позиція дон-басівця Руслана Пономарьова (між іншим, його батько — чорнобильський ліквідатор, а матуся — вчителька української мови). Приміром, 1996 року він узяв участь у чемпіонаті Європи серед юнаків до 18 років, що проходив у Словаччині, хоча йому було тільки 12, — і блискуче здобув золоту медаль. Відтак на нього посипалися пропозиції з різних країн. Марно… Хлопчина тоді підписав одну зі своїх фотографій, де тримає синьо-жовтий прапорець, отак: «Слава Україні!»… А в ексклюзивному інтерв’ю спортивній газеті за 13 — 14.01.1999 року Руслан, відповідаючи на запитання щодо пропозиції йому переїхати до Франції, сказав: «Я народився і виріс в Україні, дуже люблю нашу землю, мову, звичаї мого народу. Тут живуть мої батьки, сестра, рідні, друзі. Зараз у мене є спонсор — кондитерський концерн «АВК», який мені допомагає в усьому. Також мене спонсорує і «Данко». Все йде добре, і я нікуди не збираюся їхати з України».

А рік тому Пономарьов був гостем прес-конференції на інтернет-форумі Кasparov.chess, де відповідав на численні запитання. Зокрема, одне з них було таке: «Чому українці так сильно грають у таку складну й інтелектуальну гру, як шахи, але так кепсько живуть?». Руслан відповів: «Як на мене, ті українці, котрі сильно грають у шахи, не так уже й кепсько живуть. Усе в наших руках, і Україна може бути на перших позиціях не лише в шахах!». Було ще таке запитання: «Як визначили б Ви свої політичні переконання? Комуніст, монархіст, ліберал, націоналіст, тощо?» Пономарьов сказав: «Складно відповісти. Певно, що на кшталт — український козак, у хорошому сенсі цього визначення!».

…Цими днями до редакції «МУ» зателефонували з Державної служби молоді та спорту України з приводу останньої публікації в «Куточку» про цей матч. Перше зауваження: в ній зазначено, що одним-єдиним тренером Іванчука в ЧС-2001/2002 був Олександр Сулипа, насправді ж — інший львівський гросмейстер — 28-річний Орест Грицак. Справді, ми отримали неточну інформацію. Сулипа колись допомагав Іванчуку, але в інших змаганнях. Наші вибачення! Друге зауваження: Василю допомагав у цьому матчі також, мовляв, Сергій Карякін. Але насправді він входив до команди Пономарьова. Третє: неточно процитовано вислів Віктора Януковича під час його виступу на урочистому закритті матчу в Москві — «Донбас порожняк не жене!», а він там сказав не так: «Донбасс порожняк нє гоніт…» Щодо цього, шановні читачі, судіть самі!

Юхим ЛАЗАРЄВ, майстер спорту