«Не густо»!

У болгарському Пловдіві триває чемпіонат Європи серед чоловіків (348 учасників, швейцарська система, 11 турів). Призовий фонд — 100 тисяч євро. Ці нагороди отримають лише ті гравці, котрі здобудуть 23 путівки на участь у наступному турнірі на Кубок світу — відбірковому етапі дальших змагань за шахову корону. Перший приз ЧЄ — 14 тисяч євро, останній (23-й) — 1200 євро.

До чільної п’ятірки рейтинг-лідерів «Топ-100» ФІДЕ входять такі учасники чемпіонату Європи: Фабіано Каруана (Італія, 2767, світовий рейтинг — № 7), Шахріяр Мамедьяров (Азербайджан, 2752 — 13), Дмитро Яковенко (Росія, 2729 — 21), Аніш Гірі (Голландія, 2717 — 27), Олександр Рязанцев (Росія, 2710 — 28).

М’яко кажучи, — «не густо»! Де ж суперзірки? Та що вдієш: їм цей турнір з порівняно скромними призами — без інтересу, бо здебільшого вони отримують ліцензії на участь у Кубку світу завдяки своїм високим показникам (рейтингам тощо).

Серед таких привілейованих — і четверо рейтинг-лідерів шахової України: Василь Іванчук (2764 — 10), Руслан Пономарьов (2727 — 23), Олександр Мойсеєнко (2706 — 33) і Павло Ельянов (2704 — 37). Цей ЧЄ їм не до вподоби.

Хто ж із 15 українських шахістів, які вийшли на старт цього ЧЄ, найіменитіші? Передусім, це — олімпійські чемпіони Захар Єфименко (2695 — 51) і Андрій Волокитін (2695 — 52), а ще троє гросмейстерів, які теж входять до «Топ-100» ФІДЕ: Олександр Арещенко (2688 — 61), Антон Коробов (2679 — 69) та Юрій Криворучко (2666 — 82). З-поміж інших наших земляків-учасників найвищі рейтинги мають Юрій Кузубов (2615) і 14-річний Ілля Нижник (2585).

Між іншим, у другому турі юний Ілля Нижник розгромив Аніша Гірі, рейтинг якого більший аж на 132 пункти! Та про турнірне становище — пізніше, а поки що — про деякі секрети особистих чемпіонатів Європи.

Загадкова проблема

Вважається нині, що боротьба за звання особистого чемпіона Європи начебто розпочала свій літопис 2000 року (досі ФІДЕ ще з 1957 року проводила лише командні чемпіонати континенту).

Чому ж так пізно було запроваджено на шаховій арені змагання в цьому популярному в усіх інших видах спорту жанрі? Адже з 1963 року проводилися навіть особисті шахові чемпіонати Європи з листування. Але такі ЧЄ, щоб сам на сам за шахівницею, були начебто «поза законом»? І тоді, Й нині це питання в мас-медіа чомусь навіть не розглядалося, не кажучи вже про офіційні пропозиції. Чому?

Як на мене, причина була лише одна. А саме: турнір, що проводився в німецькому Мюнхені 15-26 вересня 1942 року, мав назву «Europameisterschaft».

Тобто — чемпіонат Європи.

За коловою системою у ньому змагалися 12 гравців, котрі більш-менш успішно виступали в міжнародних шахових турнірах як до Другої світової війни, так і в період її кривавих битв, — як у гітлерівській Німеччині та в окупованих нею країнах, так і в інших державах і континентах.

Німці, зокрема, завжди були й є ентузіастами «мудрої гри». Торік, приміром, збірна Німеччини виграла командний чемпіонат Європи. З цього приводу одна з популярних газет наголосила: «Німці ніколи не добивалися крупних успіхів у шахах на рівні збірних». Хіба? А хто переміг на Всесвітній шаховій олімпіаді 1939 року, що проходила в аргентинському Буенос-Айресі? Збірна Німеччини! А під час Другої світової війни у цій країні проходили шахові турніри міжнародного рівня. В тому числі два з них (у Штуттгарті 1939 року та Мюнхені 1941-го) проводилися просто під назвою «Europa-Turnir», а вже в Мюнхені 1942-го — «Europameisterschaft», організатором якого був «Europaschachbund» («Європейський шаховий союз»).

Переможцем отого фактично першого турніру-1942 з офіційною назвою «чемпіонат Європи» став легендарний чемпіон світу Олександр Альохін (1892-1946), котрий був тоді громадянином уже окупованої німцями Франції. Перший чемпіон Європи набрав 8,5 очка з 11 (сім перемог, три нічиї, одна поразка). На очко відставши, срібним призером став представник окупованої тоді Естонії Пауль Керес (1916-1975). 7 очок набрав українець (родом з Київщини), а тоді громадянин Німеччини Юхим Боголюбов (1889-1952), стільки ж, з гіршим коефіцієнтом — німець Курт Ріхтер (1900-1969) та чех Ян Фолтис (1908-1952). За ними були: угорець Ласло Барца (1936-1967), німці Клаус Юнге (1924-1945) і Людвиг Рельштаб (1904-1983), а також — чех Рогачек, швед Штольц, італієць Наполітано і югослав Рабар.

Після війни, втім, нікого з них не засуджували.

Хіба що Кересу в СРСР деякий час забороняли грати у всесоюзних змаганнях. Але незабаром йому все пробачили, тож геніальний естонець був ще багато років яскравою постаттю в радянських шахах, блискуче їх прославляв у турнірах екстра-класу.

Альохін, який одразу після війни отримав запрошення з СРСР зіграти матч за корону з Ботвинником, був не проти, але рано помер. Відтак у СРСР він став національним героєм: регулярно проводилися супертурніри його пам’яті, про його життєвий та шаховий шляхи друкувалося чимало солідних статей і навіть монографій, не кажучи вже про його авторські книги. А згадаймо популярний кінофільм «Білий сніг Росії» (1980 р.), де головну роль Альохіна блискуче зіграв народний артист Олександр Михайлов?

Але в усіх оприлюднених матеріалах про нього (принаймні в СРСР) — жодного навіть натяку на перемогу Альохіна в чемпіонаті Європи-1942. Так само — і щодо віце-чемпіона Кереса, і щодо бронзового призера — українця Боголюбова (прізвисько — Боголюбченко), про якого за післярадянських часів стали в Москві видавати книги, а в Києві — проводити турніри його пам’яті.

Чому ж отак? Мовляв, бавилися в шахи в розпал Другої Світової. Ну то й що ж? Вони, ще — на дошці «План Барбаросса» розробляли?!

Та все одно, до 2000 року не проводилися особисті шахові чемпіонати Європи, щоб, мабуть, широкі маси не дізналися, що в першому з них легендарні Альохін, Керес і Боголюбов грали, хоч і під червоними прапорами, але зі свастикою, а не серпом і молотом?

Але ж питання про проведення ЧЄ завжди виникали. Треба було вже щось вирішувати.

Узяли приклад?

Наша версія така. Коли наприкінці минулого століття очільником ФІДЕ було обрано президента Калмикії Кирсана Ілюмжинова, то, зокрема, напевне, було вирішено: перший ЧЄ-1942 — викреслити з офіційної історії шахів, але використати його досвід — той, коли для надання першому ЧЄ-1942 офіційного статусу було створено «Evropaschаchbund» — «Європейський шаховий союз». Так вчинили й тепер: на 69-му конгресі ФІДЕ в столиці Калмикії місті Елісті в жовтні 1998 року в структурі цієї Федерації було створено (під тією ж назвою!») автономний «Європейський шаховий союз» і відтак ухвалено: під його егідою започаткувати (а не продовжити!) нове проведення ЧЄ. Отак і пішло: про ЧЄ-1942 — забули (хоча він фактично був!), а перший номер передали чемпіонату Європи серед чоловіків 2000 року.

Отже, нинішній ЧЄ у Пловдіві має офіційний номер 13. Про його перебіг — у наступному «Куточку», поки що ж — стисло про підсумки шести стартових турів.

Лідерів — аж десяток!

Після шести турів перед ведуть десятеро учасників, у яких — по 5 очок. Серед них двоє українців — харків’янин Антон Коробов і Юрій Кузубов з Донеччини. На очко відстають львів’янин Андрій Волокитін і вінничанин Ілля Нижник… Інші — гірше.

Учора був вихідний день. Сьогодні — сьомий тур. Бажаємо нашим землякам вдалого фінішу!

Юхим ЛАЗАРЄВ, майстер спорту