Героїням — слава!

Як уже відзначав наш «Куточок», навесні 1992 року відбулося прийняття Федерації шахів України (ФШУ) до Міжнародної Федерації шахів (ФІДЕ), а відтак команди наших гросмейстерів незабаром дебютували на Всесвітній шаховій олімпіаді під національним блакитно-золотим прапором. І якщо наша чоловіча збірна посіла там для початку дев’яте місце, то жіноча відразу стала срібним призером! Того ж року командний чемпіонат Європи проходив в угорському Дебрецені з 20 по 30 листопада. А там уже — яскравий успіх обох шахових збірних України: в чоловічому турнірі — вже «срібло», а в жіночому — навіть «золото».

Тоді в змаганні шахісток 36 команд провели 9 турів за швейцарською системою. У нашій збірній виступали лише львів’янки — Аліса Галлямова-Іванчук (6,5 очка з 7), Марта Літинська (3,5 з 5) та запасна Ірина Чолушкіна (3,5 з 6). У підсумку — 13,5 очка з 18 (тоді до заліку йшли особисті результати). За ними були Грузія (13 очок) і Азербайджан (12,5).

Де тепер наші перші «золоті героїні»? Галлямова з часом, після розлучення з Іванчуком, повернулася до рідної Казані, була віце-чемпіонкою світу-1999, а в цьогорічному ЧС дійшла до 1/8 фіналу, де її перемогла француженка Себаг. Літинська — серед легендарних шахових ветеранів. Чолушкіна ж незабаром вийшла заміж за югослава й переїхала на його батьківщину.

У чоловічому ЧЄ-1992 тоді на старт вийшли 40 команд. Перемогла Росія — 25 очок. Друга — Україна (22,5): львів’яни Василь Іванчук (5,5 з 8), Олександр Белявський (3,5 з 7) і Олег Романишин (5,5 з 7), одесит В’ячеслав Ейнгорн (4 з 7), запасний — харків’янин Ігор Новиков (4 з 7).

Такою була перша золота сторінка шахової України в літописі її виступів під національним блакитно-золотим прапором.

Українсько-болгарський фінал

А нині фінішує в Ханти-Мансійську особистий чемпіонат світу серед жінок, де у фінальному матчі зустрічаються екс-чемпіонка світу Антоанета Стефанова (Болгарія) й олімпійська чемпіонка в складі збірної України Анна Ушеніна.

Як уже повідомляли в попередньому «Куточку», в основних чвертьфінальних матчах харків’янка Ушеніна взяла гору з рахунком 1,5:0,5, тоді як у трьох інших двобоях цього раунду було 1:1. Тож довелося проводити тай-брейки. Тепер до уваги читачів — усі підсумки чвертьфіналу:

Антоанета Стефанова (Болгарія, рейтинг 2491) — Марі Себаг (Франція, 2521) — 3:1.

Юй Веньцзюнь (Китай, 2501) — Хуан Цянь (Китай, 2465) — 3,5:2,5.

Анна Ушеніна (Україна, 2452) — Надія Косінцева (Росія, 2539) — 1,5:0,5.

Чжао Сю (Китай, 2565) — Дронаваллі Гаріка (Індія, 2512) — 1,5:2,5.

Варто звернути увагу на те, що українка з-поміж усіх восьми чвертьфіналісток володіла найнижчим рейтингом. І все ж! Честь їй і слава!

Ще одна особливість стосується виступів у чемпіонаті восьми представниць рейтинг-еліти, які входили до чільної десятки свіжого «Топ-100» ФІДЕ. Серед них до чвертьфіналу пробилися лише троє: Чжао Сю — п’ята в «табелі про ранги», Надія Косінцева — восьма, Марі Себаг — десята... І що ж? Усі програли!

Отже, в півфінальному квартеті місця для рейтинг-еліти не знайшлося.<=>Чого ж отоді, здавалося б, варті ці цифрові показники? Відповідь очевидна: рейтинги — це вчорашній день, а сьогодні все може бути інакше. Але ж у турнірній практиці, як правило, трапляється розподіл результатів — у когось вони на рівні рейтингів, у когось — кращі чи гірші. Що ж у цьому чемпіонаті? Загадкова повна «зміна влади»!

Причини цього? Є твердження, буцімто така нокаут-система, як у цьому чемпіонаті, де все можуть вирішити мініматчі з двох партій (лише в фіналі — з чотирьох), відкриває простір для панування в них якогось одного-двох сліпих випадків. Мовляв, це не спорт, а лотерея. І все-таки: «нефарт» для геть усієї рейтинг-еліти — це хіба не парадокс?

На цьому естафета парадоксів не фінішувала. Звернімо увагу на те, що цей чемпіонат проводиться в Росії, тож від неї й учасниць пробилося найбільше: з 64 — аж 12. Навіть китаянок, про яких кажуть, що в них увесь жіночий шаховий світ — «під каблуком», лише 7. А третє та четверте місця в цьому показникові ділять Грузія з Україною — по 4 учасниці.

Що ж ми бачимо? До півфіналу не пробилася жодна росіянка... Хоча саме вони переконливо виграли дві останні шахові олімпіади (2010 та 2012 рр.). Також — парадокс. Дуже болючий, між іншим, для наших сусідів, де шахові справи в багатьох сферах дещо кращі, ніж у нас.

Ця ж естафета парадоксів тривала й у півфінальних матчах: вибула з чемпіонату остання з семи китаянок.

21-річна Юй Веньцзюнь, маючи 17-й рейтинг у «Топ-100», зустрічалася з 33-річною Стефановою, що посідала 19-у позицію. Досвід узяв гору над молодістю. Екс-чемпіонка світу виграла — 1,5:0,5.

А ось 21-річна індуска Дронаваллі, в якої — 14-й рейтинг, здавалося, має всі шанси на перемогу над 27-річною Анною Ушеніною, бо українка відставала від неї в рейтингу аж на 60 пунктів, посідаючи в «Топ-100» лише 38-у позицію.

Здавалося б, отут парадоксу вже не буде: доля, зрештою, всміхнеться успішнішій шахістці.

Аж ніяк! У «міні-рапіді» українка впевнено першу партію виграла, другу звела внічию і — вийшла в фінал!

Як бачимо, естафета парадоксів триває: всі нижчі за рангом беруть гору над вищими...

Хто ж переможе в фіналі? Основний матч у ньому — з чотирьох партій, які проходять з 27 по 30 листопада, а якщо рахунок буде 2:2, то 1 грудня — тай-брейк.

Фінал, як бачимо, україно-болгарський. У кого більше шансів? Об’єктивні показники, начебто, на користь екс-чемпіонки світу — досвідченішої, іменитішої, нині успішнішою за рейтингом. Але нехай триває естафета парадоксів!

Юхим ЛАЗАРЄВ, майстер спорту